Затримка або скасування рейсу у зв'язку з «нельотною погодою» - факт неприємний, але іноді таке трапляється. І при всьому обуренні пасажирів і бажанні таки полетіти, є певні умови, коли приймається рішення злітати або не злітати.
Що цікаво, уявлення про «нельотну погоду» у пасажирів та пілотів іноді може дуже різнитися. Що для пасажира «сильний туман», для пілота може виявитися «завісою, над якою світить яскраве сонце». А те, що для пасажира «нормальна погода», для пілота «неможливість посадити літак в точці призначення через сильний бічний вітер і обледеніння смуги».
«Нельотна погода» - це не просто природне явище, як злива, сильний снігопад чи дощ.
Під цим терміном мається на увазі декілька чинників, таких як:
- технічні параметри літака,
- технічна оснащеність та стан конкретного аеропорту,
- професійна підготовка пілотів,
- безпосередньо метеоумови.
Технічні параметри повітряного судна – це встановлені виробником дані, при яких можлива безпечна експлуатація літака. Тобто, наприклад, якщо аеропорт оснащений відмінно і може приймати рейси в сильний туман, а якийсь конкретний літак не оснащений досить сучасними приладами навігації для посадки в умовах дуже низької видимості, в такому випадку рейс не може бути виконаний. Так як не може бути гарантована 100% вдала посадка, і це становить загрозу для пасажирів та екіпажу. Грубо кажучи, літак за приладами може «не побачити» злітно-посадкову смугу.
Що стосується технічної оснащеності аеропорту, то тут береться до уваги світло-технічне і радіо-навігаційне обладнання, стан конкретної злітно-посадкової смуги, а також місцевість, де ця сама смуга розташована. Так, наприклад, аеропорт Мальдів являє собою одну злітно-посадкову смугу на острові у відкритому океані.
Є аеродроми, оснащені останніми технічними новинками, і вони можуть приймати рейси в умовах практично нульової видимості. А є аеропорти, де мінімальна видимість повинна становити, наприклад 600 або 800м. І навіть, якщо літак оснащений за останнім словом техніки, в умовах поганої видимості в даний аеропорт рейс не може бути виконаний.
При виконанні будь-якого рейсу, звичайно, береться до уваги професійна підготовка пілотів. Недостатньо, щоб літак був «останньою моделлю зі всіма технічними новинками». Було б непогано, якби пілоти вміли цими самими новинками користуватися і мали підтверджуючі документи. Тоді, «і в туман полетимо, і в дощ сядемо».
Ну і найцікавіше – погода.
Під метеоумовами ми пасажири, як правило, маємо на увазі сильний дощ чи снігопад, сильний вітер, град, блискавки, туман.
Для пілотів визначальними є три фактори:
- стан злітно-посадкової смуги,
- видимість,
- вітер.
Стан злітно-посадкової смуги – це стан самої смуги, і вплив погодних умов на цю смугу, такі як обмерзання або сильний снігопад, який може звести нанівець всю роботу по очищенню смуги. В таких умовах, зліт-посадка може бути неможливою.
На видимість впливає туман, дощ, сніг, пил, дим, загалом, все те, що цю саму знижує видимість. І не так важливо, що саме стало причиною поганої видимості. Головне, наскільки добре в конкретних умовах видно злітно-посадкову смугу.
Тут ще потрібно уточнити такий момент як висота прийняття рішення або, як називають, точка неповернення – це та висота, до якої при зниженні пілот ще може піти на друге коло. Тобто до цієї висоти пілот повинен прийняти рішення, чи може він здійснити посадку або змушений знову набрати висоту.
Вітер – дуже важливий фактор, що впливає на рішення «злітати або не злітати». Небезпека може представляти бічний вітер, так як для його компенсації доводиться літак трохи повернути проти вітру. А при посадці в момент зчеплення із злітно-посадковою смугою, літаків потрібно різко повернути і направити уздовж осі посадкової лінії, що буває складно зробити.
Також велике значення має спрямованість вітру. Літаки злітають і сідають проти вітру. Це скорочує дистанцію розбігу і пробігу, тобто дозволяє раніше здійснити відрив під час зльоту або швидше знизити швидкість літака під час посадки.
Але є аеропорти, де неможливо змінити спрямованість зльоту/посадки через географічні особливості. Наприклад, з одного боку злітно-посадкової смуги море, з іншого - гори. Якщо вітер дме у бік моря, тоді здійснити посадку можливо (у бік гір), а от злетіти вже не можна (попутний вітер не дає можливості швидко відірватися від землі). З цього, пасажирам іноді незрозуміло, чому одні літаки літають (тобто сідають), а інші ні (тобто не злітають).
Є ще один нюанс у питанні «летіти-не летіти». Всі рейси умовно ділять на 2 категорії: тривалістю польоту до 2-х годин і більше 2-х годин. У першому випадку (на короткі дистанції) пілотам дозволяється орієнтуватися на фактичну погоду і не враховувати прогноз. У другому ж варіанті (довгі дистанції) орієнтуються, в першу чергу, як раз на прогноз, а вже потім дивляться на фактичну погоду на аеродромі.
Остаточне рішення про зліт-посадку завжди приймає командир повітряного судна.
І якщо він вирішує не летіти, повірте, це для вашого ж блага.
Не звинувачуйте ні авіакомпанію, ні пілотів, ні аеропорт, а подякуйте всім за своє життя.